Село Нагірне входить до складу Озерянського старостинського округу та займає площу1,214км² з населенням 209 чоловік. Густота 172,2 осіб/км².
Колишня назва сіл Копани та Нагірне була Ульбарів.
Над річкою Швидівкою, притокою р. Усті, при залізничній колії, на гористій місцевості розкинулося єдине з такою назвою село Ульбарів. Уперше про нього побічно згадується в 1458 році в Акті, де записано, що пан Чуско продає пану Дробишу село «Олбиревець». З 17 ст. є поодинокі згадки про «Волбаров». Останнє засвідчує акт 1753 р. як «даровизну» Станіславу Любомирському. В селі було два невеликі ставки і два млини. Ними користувалися євреї. Був вітряний млин, що належав чехові Грацецькому. Дворів було 54.
За даними 1889 р. в Ульбарові було 55 дворів і 460 прихожан, чехів та українців 556 душ. Церква Святого Апостола Луки збудована була в1869 році на кошти прихожан та поміщика Михайла Мясковського.
У 1906 році село Ульбарів налічувало дворів 102, мешканців 855.
За своє довге існування Ульбарів породив немало назв дрібних об’єктів, хуторів – Загребля,Чугунка,Гайки (джерело), Довга гора, Майдан.
На південний захід від Ульбарова (Нагірного до 1940 р. –Ульбарів Перший) під кінець XIXст. (1878-1880 роки) переселенці з Чехословаччини заснували ще один Ульбарів – Чеський або Ульбарів Другий (до 1940р.), тепер Копани. Останнє очевидно від урочища Копані – місце, де копали глину.
Село розташоване на лівому березі р. Швидівка. З археологічних даних відомо, що це була колись стоянка пізньопалеолітичного поселення ранньозалізного часу. Місце розташування поселення було на 200м. на північний захід від станції Ульбарів, XIII-IXтис. до н.е.
Назва села Нагірне, скоріше усього, символізує гористу місцевість.
На даний час в Копанах є Братська могила воїнів УНР (№514 від 18.12.2009р. держоблік памяток історико-культурної спадщини).