Територіальні громади Рівненщини отримали понад 1 мільйон гривень транспортного податку
З початку цього року до бюджетів територіальних громад Рівненської області перераховано 1 млн 89 тис гривень транспортного податку, що перевищує надходження відповідного періоду минулого року на 26 відсотків. Основна сума, а це 640,9 тис гривень сплачена юридичними особами. Внесок фізичних осіб склав майже 448,5 тис гривень.
Нагадуємо, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об’єктами оподаткування. Звертаємо увагу, що об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не менше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Враховуючи, що з 1 січня 2023 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6700 грн – об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 2 512 500 гривень. При цьому перелік транспортних засобів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком, розміщується на сайті Міністерства економіки України. Слід пам’ятати, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен такий легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.
Чи зобов’язані СГ при продажу у кіосках газет, журналів листівок, конвертів, знаків поштової оплати застосовувати РРО?
Відповідно до п. 10 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями суб’єкти господарювання мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, зокрема, при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відс. загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв, підакцизних непродовольчих товарів та технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення.
Перелік земельних ділянок, часток (паїв) для яких не визначається мінімальне податкове зобов’язання
Головне управління ДПС у Рівненській області повідомляє, що підпунктом 14.1.114 ² п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) це – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.
Порядок визначення МПЗ встановлено ст. 38¹ ПКУ, згідно з п.п. 38¹ 1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до п. 38 ¹.2 ст. 38 ¹ ПКУ МПЗ не визначається для:
земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
земель запасу;
невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;
земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38 ¹.2 ст.38 ¹ ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.
