ВИРІШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРІВ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Земля відіграє велику роль у майнових відносинах, будучи об’єктом права власності, користування й охорони.
Залучення землі як нерухомого майна в цивільний обіг призвело до збільшення числа земельних власників і користувачів, видів землекористування, що, у свою чергу, вплинуло на зростання кількості земельних спорів.
Особливе місце у процесі забезпечення земельних прав суб’єктів є вирішення земельних спорів, які здійснюються компетентними органами у встановленому порядку. Правові норми, якими у загальному вигляді урегульоване це питання, закріплені у розділі V Земельного кодексу України «Гарантії прав на землю».
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Перелік органів, які уповноважені розглядати та вирішувати земельні спори, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. Підстави та порядок вирішення земельних спорів в адміністративному порядку передбачено ст.ст. 158-161 ЗК України.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян; додержання громадянами правил добросусідства; розмежування меж районів у містах (ч. 3 ст. 158 ЗК України). А на органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів (нині це Державна служба України з питань геодезії, картографії і кадастру) покладені повноваження вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів; встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів (ч. 4 ст. 158 ЗК України). Зазначимо, що органи місцевого самоврядування та органи з питань земельних ресурсів здійснюють винятково позасудовий розгляд і вирішення земельних спорів.
Земельні спори завжди випливають із конфлікту, суперечок чи полярних поглядів з одного й того ж питання, тобто є не менше двох сторін, які мають протилежні інтереси. Сторонами у спорі є фізичні особи, юридичні особи, які наділені рівними правами та обов’язками у процесі відстоювання своїх інтересів.
Підставою для розгляду земельного спору є заява однієї зі сторін, яку вона подає до органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Заява розглядається у тижневий строк з дня її подання. Це відбувається за участі зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї зі сторін при першому вирішенні питання та відсутності офіційної згоди на його вирішення розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
При цьому учасники спору не позбавляються права звернення до суду. Так, відповідно до ч. 5 ст. 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. Але із цього випливає, що досудовий розгляд земельного спору зазначеними органами у межах їхньої компетенції є обов’язковим.
Водночас, відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. При цьому у постанові вказано, що зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами, незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови у прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.
Таке роз’яснення Пленуму Верховного суду України відповідає конституційному положенню про права громадян на судовий захист.
Право людини і громадянина на судовий захист передбачене ст. 55 Конституції України і належить до громадянських прав, причому містить у собі юридичну гарантію від свавілля як з боку окремих осіб, так і держави водночас. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Враховуючи вищезазначені положення законодавчих актів, необхідно вказати, що земельний спір – це суперечка, що випливає із конфлікту між суб’єктами земельних правовідносин про право або обов’язок, і доведення своїх прав на землю з дотриманням встановленої процедури та рівноправності перед законом усіх учасників.
Вирішення земельного спору органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування – це розв’язання суперечки, що виникла із конфлікту між суб’єктами земельних правовідносин про право або обов’язок, з’ясування їхніх прав на землю з дотриманням встановленої процедури та рівноправності перед законом усіх учасників і викладення результату розгляду цієї суперечки у юридично значущому акті.
Додатково повідомляємо, що при виникненні додаткових запитань та необхідності більш детальних роз’яснень законодавства, Ви маєте можливість зателефонувати за номерами телефонів: (03656) 2-10-08, з понеділка по п’ятницю з 8.00 год. до 17.00 год., Адреса сектору «Дубенське бюро правової допомоги» для листування: м. Дубно, вул. Грушевського, 134, каб. 212, 213, електронна пошта: dubenske@legalaid.rv.ua.
Також повідомляємо, що Ви маєте можливість отримати правову консультацію, звернувшись до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за безкоштовним телефоном 0 800 213 103, або інформаційно-довідкової системи консультацій за посиланням: https://wiki.legalaid.gov.ua.
Сектор «Дубенське бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
