Суб'єктам господарювання Рівненщини відшкодували понад 1,8 млрд грн податку на додану вартість
У Головному управлінні ДПС у Рівненській області інформують, що за 2023 рік платникам, які перебувають на обліку в податковій службі області, відшкодовано з бюджету 1 млрд 837 млн грн ПДВ, що у порівнянні з 2022 роком більше на 712 млн гривень.
У 2023 році, за результатами проведених перевірок, зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету, на 127,9 млн гривень та залишки від’ємного значення з ПДВ, які включаються до податкового кредиту наступних податкових періодів, - на 240,8 млн гривень.
У податковій службі області зазначають, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється прозоро, адже електронна система унеможливлює проведення будь-яких махінацій. Платник може отримати бюджетне відшкодування у законодавчо встановлені строки лише в разі правильного ведення податкової звітності, а також без здійснення ризикових операцій, що можуть слугувати мінімізації податкових платежів.
Слід зазначити, що за рахунок відшкодування податку на додану вартість своєчасно поповнюються обігові кошти суб’єктів господарювання, що гарантує розвиток та можливість нарощування обсягів виробництва.
Перелік земельних ділянок, часток (паїв) для яких не визначається мінімальне податкове зобов’язання
Головне управління ДПС у Рівненській області інформує, що підпунктом 14.1.114 ² п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) це – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.
Порядок визначення МПЗ встановлено ст. 38¹ ПКУ, згідно з п.п. 38¹ 1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до п. 38 ¹.2 ст. 38 ¹ ПКУ МПЗ не визначається для:
земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
земель запасу;
невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;
земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38 ¹.2 ст.38 ¹ ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.
Запитували-відповідаємо: чи можуть внутрішньо переміщені особи використати право на податкову знижку за оренду житла?
Особи, які мають статус ВПО (внутрішньо переміщеної особи), орендують житло, не мають у власності придатної для проживання житлової нерухомості, розташованої поза межами тимчасово окупованої території України, та не отримують передбачених законодавством України бюджетних виплат для покриття витрат на проживання, можуть скористатися правом на податкову знижку. Для цього слід подати до податкових органів декларацію про майновий стан і доходи. До декларації необхідно додати копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копію договору оренди житла, платіжні та розрахункові документи, що підтверджують факт сплати. Акцентуємо увагу, що розмір такої знижки не може перевищувати у розрахунку на календарний рік 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року.
