Одним з основних видів кримінальних покарань є покарання у виді громадських робіт. Відповідно до ст. 56 КК України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Відповідно до ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу України, покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого або в межах міста чи області, в яких він проживає. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Перелік об’єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, визначає уповноважений орган з питань пробації за погодженням з органами місцевого самоврядування. До переліку таких об’єктів можуть бути включені підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, крім приватної. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Відповідно до ст.37 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані: додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з’являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації. Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт. Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи.
Відповідно до ст.38 Кримінально-виконавчого кодексу України, громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а за заявою засудженого - до восьми годин на день, але не менше сорока годин на місяць, а неповнолітніми - не більше двох годин на день, але не менше двадцяти п’яти годин на місяць. Графік виходу на роботу засудженого встановлюється власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування громадських робіт з урахуванням часу роботи (навчання) засудженого на основній роботі (навчанні) та режиму роботи підприємства, установи, організації за місцем відбування громадських робіт.
Відповідно до ст.40 Кримінально-виконавчого кодексу України, за порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього уповноваженим органом з питань пробації може бути застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст.389 Кримінального кодексу України. Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є: систематичне невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження; невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом Національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Завданнями даного покарання є профілактика злочинності і сприяння в ресоціалізації правопорушника шляхом застосування примусової безкоштовної праці і виконання суспільно корисної діяльності. Сутністю цього покарання є покладення на засудженого трудового обов'язку, від якого він не має права ухилятися, а його визначальна особливість — безоплатність праці.
На практиці засуджені до громадських робіт, як правило, залучають туди, де щоденно не вистачає робочих рук або необхідно виконувати роботи, на які через невеликий рівень оплати відсутні бажаючі працевлаштуватися. Зазвичай це прибирання вулиць, скверів, парків, майданів, висаджування дерев і квітів, ремонтування і фарбування будівель, спортивних і дитячих майданчиків, благоустрій населених пунктів, інші дрібні будівельні роботи, тобто виконання необхідних для міста, селища, району повсякденних робіт, за умови, що вони не пов’язані зі шкідливими умовами праці та ризиком для життя і здоров’я.
Позитивними сторонами даного покарання є: у процесі відбування покарання засуджений, що вчинив злочин, залучається до праці, здобуває різні трудові навички, спілкується з правослухняним населенням, що позитивно впливає на його виправлення; відбуваючи громадські роботи, засуджений своєю працею приносить користь суспільству і суспільним інтересам, що змушує правопорушника обміркувати свої злочинні вчинки, на виконання такого покарання державі не потрібно витрачати великі кошти, як, наприклад, це має місце при виконанні покарання у виді позбавлення волі, кошти з бюджету виділяються тільки органам, що ведуть контроль і облік за виконанням цього покарання. Таким чином, ефективність даного покарання є цілком очевидною і є вигідним в економічному плані як для держави, так і в виправно-виховному плані, для суспільства та ефективним засобом боротьби зі злочинністю.
Досить часто трапляється так, що людина яка оступилась раз, потрапивши до в’язниці, може назавжди зруйнувати собі життя та закрити перед собою всі двері. Як показує практика, українські роботодавці не поспішають брати до себе на роботу раніше судимих осіб. Саме тому, громадські роботи – це шанс для правопорушника довести суспільству та роботодавцю свою значущість, можливість довести навіть собі, що ти багато на що здатен та можеш робити гарні справи.
Крім того, перебуваючи на обліку служби пробації, під час відбування покарання, засуджені особи отримують весь спектр соціально – виховних заходів, запропонованих уповноваженим органом з питань пробації. З суб’єктами пробації, в разі виявлення криміногенних потреб, проводяться всі необхідні заходи, щодо недопущення скоєння ними повторних кримінальних правопорушень та злочинів.
Під час відбування громадських робіт, клієнти пробації відчувають міру своєї відповідальності перед суспільством, свою роль у суспільстві, вчаться вирішувати свої проблеми в правовий спосіб та розуміють, що за вчинення протиправних діянь – покарання невідворотне.
Дубенський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Рівненській області
